Наукові уроки

Наталія Білас, Ігор Тимець

Музейний комплекс історії, культури та побуту етнічних українців Надсяння, Лемківщини, Холмщини, Підляшшя з сектором історії української еміграції у м. Винниках

Музей – ключовий елемент історико-культурного, освітнього, науково-дослідницького життя сучасної держави. Рівень музейної справи, а особливо відкриття нових музеїв – один з головних показників рівня розвитку громадянського суспільства. У цьому ключі відкриття в м. Винники Львівської обл. Музею історії, побуту та культури етнічних українців Надсяння, Холмщини, Лемківщини, Підляшшя, згідно пункту 1/3 Указу Президента України №1330/2005 “Про заходи у зв‘язку з 60-ю річницею примусового виселення етнічних українців з території Польщі”, може символізувати нові пріоритети державної політики в Україні.

Місія музейного комплексу: збирання, вивчення, експонування та популяризація матеріалів, що розповідають про природу, економіку, історію і культуру Надсяння, Лемківщини, Холмщини і Підляшшя (науково-публіцистична назва – Закерзоння). Музей матиме широкий діапазон експозицій, поєднуючи риси музеїв історичного та художнього профілів, тобто це буде музей комплексного профілю. Дана специфіка обумовлена самою музейною тематикою: хронологічні та територіальні рамки, матеріальна та духовна культура, безперервність ходу історичного розвитку тощо Лемківщини, Підляшшя, Надсяння і Холмщини – споконвічних українських етнічних територій, які входять сьогодні до складу Польщі.

При обласному Історико-краєзнавчому музеї м. Винники з 1998 р. працює відділ, який займається проблемами історії та культури українців, виселених з Надсяння, Лемківщини, Холмщини та Підляшшя у 1944-1947 рр.. Науковими працівниками відділу зібрано тисячі тематичних експонатів (документи, фотографії, друковані та періодичні видання, речі побуту, мистецькі твори), які лягли в основу численних музейних виставок.

На сьогодні Історико-краєзнавчий музей м. Винники налагодив тісні контакти та співпрацю з українською діаспорою в Канаді та Америці, а також з осередками обласних та регіональних товариств “Надсяння”, “Холмщина”, “Лемківщина”, “Любачівщина” в Україні. У 2002 р. створено Винниківське товариство ”Депортованих Українців із Закерзоння”.

З огляду на вищевказане, відкриття Музею історії, побуту та культури етнічних українців Надсяння, Холмщини, Лемківщини, Підляшшя власне у м. Винники є не просто символічним підсумком вже проведеної роботи і зовсім не випадковою адресністю, а історичною справедливістю як по відношенню до самих мешканців міста, так і до всіх вихідців із Закерзоння, як у стосунку вказаних етнічних українських земель, так і всієї України. Саме різні форми музейної роботи дозволять розкрити окремі напрямки історичного розвитку регіону, його вплив на суспільні і державотворчі процеси, забезпечення культурного і духовного процвітання України загалом. Музей сприятиме подальшому культурному розвитку через виховання молодого покоління, адже попри загальновживаність «без минулого немає майбутнього», це визначення залишається як ніколи актуальним в умовах сучасної глобалізації.

Завдання музею: збирання, збереження та представлення громадськості свідчень духовно-історичного розвитку населення Надсяння, Холмщини, Лемківщини, Підляшшя та встановлення його генетичних та функціональних взаємозв’язків; організація і проведення наукових конференцій, мистецько-культурних заходів, просвітницької та наукової роботи.

Місце. В основу проектування музейних будівель покладено варіант розміщення музею на вільному просторі, з метою створення тут цілого культурного центру. Виділена під будівництво Винниківською міською радою земельна ділянка (1,9 га) розташована на окраїні міста, однак має добре транспортне сполучення (поряд – кільцева дорога Київ-Чоп, з’єднання трас державного та міжнародного сполучення), що гарантує безперешкодні доїзди відвідувачів, можливість доставляти громіздкі експонати, забезпечувати ефективне обслуговування музею тощо. До переваг належить можливість розширення, мальовниче довкілля, відсутність небезпеки пожежі. Важливим також є близькість до такої культурологічної зони, якою є Львів. Музейний комплекс, будучи культурним центр загального користування (з різноманітними способами використання), забезпечить також низку аспектів соціального змісту.

Оскільки музей розташовуватиметься в спеціально збудованій будівлі, а не в пристосованій, є всі можливості врахування необхідних умов довкілля, охорони та стандартів музейного будівництва.

Власне виходячи з останніх, перед проектантами були поставлені вимоги щодо зонування основних музейних приміщень (зона загального доступу, що не охороняється (вхідна група приміщень); загальна зона, що охороняється (експозиційна); зона без громадського доступу, що підлягає цілодобовій охороні (фондосховища та приміщення для наукових працівників); зона без громадського доступу (адміністративні, господарські та технічні приміщення). Також необхідною умовою було врахування типових специфічних завдань, які потрібно передбачити при плануванні музейних будівель і території.

Наше бачення концепції музейного комплексу депортованих українців базується на наступних складових положеннях:

Перше положення – безперервність історичного розвитку українського народу на його етнічних землях (Лемківщини, Надсяння, Холмщини і Підляшшя) в хронологічних рамках від перших століть нашої ери до першої половини ХХ ст.:

– представити у мініскансені засобом демонстрації археологічних пам’яток (зокрема, реконструкцій під відкритим небом різночасових господарських та житлових споруд, поселень) праслов’янський, слов’янський та давньоруський періоди на вказаних землях;

– відтворення за допомогою етнографічних пам’яток мініскансену (садиби, господарські, сакральні, громадські будівлі, характерні для кожного з регіонів) періоду пізнього середньовіччя, нового та новітнього часу;

– тематичні виставкові зали, присвячені: вкладу українців як у розвиток власної культури, так і культури тих держав, у складі яких вони перебувати за довгі віки без державності; основним віхам національно-визвольної боротьби на землях Лемківщини, Надсяння, Холмщини і Підляшшя.

Друге положення – трагедія примусового виселення українців у 1944-1947 рр.:

– відтворення основних причин, етапів та напрямків переселення та безпосередньо депортації засобами документального, меморіального, етнографічного матеріалів;

– перші роки життя на новому місці, «з чистого аркушу».

Третє положення – життя переселенців на їхніх других батьківщинах у другій половині ХХ ст. – на початку ХХІ ст.:

– проблема асиміляції чи збереження автентичності;

– меморіальні зали найвидатніших «переселенців»;

– експонування мистецьких творів, авторами яких є вихідці, чи їхні нащадки, з Лемківщини, Надсяння, Холмщини і Підляшшя;

– сучасне життя на етнічних українських землях у складі Польщі: втрати і здобутки.

Четверте положення – сектор української еміграції (кінець ХІХ–початок ХХІ ст.):

– причини, основні хвилі та наслідки еміграції;

– матеріальна та духовна культура української діаспори;

– трагедія сучасної трудової еміграції.

Форми представлення і методи роботи. Загалом зауважимо, що більшість сучасних експозицій являє собою статичну демонстрацію предметів, які повинні говорити самі за себе, тоді як останні світові тенденції свідчать про великі зміни у цій галузі. Тепер особливе значення надається інтерпретації й інтерактивності. Спостерігається також тенденція до комерціалізації.

Експозиції Музею історії, побуту та культури етнічних українців Надсяння, Холмщини, Лемківщини, Підляшшя повинні знайомити відвідувачів з соціальними, економічними та політичними аспектами життям людей, які проживали на цій території, виявляти причини й обставини заселення даної місцевості. Їх мета –представити історію спадщини, про яку йде мова.

Окремо зупинимося над археологічною та архітектурно-етнографічною експозицію просто неба. У питанні висвітлення давньої історії даний музейний комплекс повинен демонструвати загальний історичний контекст Надсяння, Лемківщини, Холмщини, Підляшшя. Відділ слов‘янського та давньоруського періоду експонуватиме матеріальну культуру І–першої половини ІІ тис. н. е. Характерні куточки давнього українського села Закерзоння з житловими, громадськими, виробничими будівлями, знаряддями праці й ремесла, побутовим начинням, меблями, посудом, творами народного декоративно-ужиткового мистецтва, свідчитимуть про особливості історичного, соціально-економічного й культурного розвитку даного регіону у другій половині ІІ тис. (в основному, ХVІІІ–ХІХ ст.). Ці проблеми носять комплексний характер, оскільки стосуються питань етики та політики, історії та уявлення про самих себе, що ніяк не можуть бути цілком “науковими” або об‘єктивними. Планується обрати принцип не системної, а послідовної експозиції, що розповість про поступовий розвиток обумовлених територій. При цьому кожна епоха, кожна тема пов‘язані між собою та доповнюють одна одну.

У мініскансені, розміщеному поблизу приміщення музею, максимально використовуючи дані археологічних розкопок та етнографічних експедицій, планується відтворити умови мешкання, тодішні ландшафти, навіть звуки та запахи певної історичної епохи. Водночас, актуальна ідея археологічної та етнографічної реконструкції є проблематичною. Звичайно, реконструкція, наскільки це можливо, ґрунтується на багатому матеріалі, одержаному в результаті наукових досліджень, а відсутність свідчень і фактів компенсується науковою гіпотезою, підкріпленою посиланнями на етнографічні паралелі, саму ж реконструкцію також можна розглядати як предмет довготривалої наукової дискусії.

За археологічними залишками планується реконструювати укріплення, житлові та господарські споруди періоду середньовіччя. Всі будівельні матеріали, які будуть використані при їхньому зведені, мають бути місцевого походження. Техніка може застосовуватися, якщо вона не впливатиме на якість реконструкцій, для прискорення робіт та зниження витрат. При відновленні середньовічних жител мають вживатися винятково копії знарядь праці того часу.

Даний мініскансен має стати першим кроком на шляху систематичного пояснення складних результатів археологічної та етнографічної роботи широкому загалу з тим, щоб люди зрозуміли та з хвилюванням сприйняли їх. Реконструкція стане також повноцінним знаряддям освіти та виховання. Вважаємо, що завдяки проведеним роботам будуть отримані нові наукові знання.

Вдале застосування інтерактивного методу при створенні експозиції робить її більш зрозумілою та привабливою. Так, відвідувачі можуть бачити домашніх тварин, що вільно перебувають на території музею чи нагадують тварин, які водилися тут в середньовіччі. У спеціальній археологічній майстерні діти разом з батьками можуть власними руками виготовити вістря для стріли, виліпити горщик часів ранніх слов‘ян, приготувати обід за середньовічними рецептами, виткати тканину на вертикальному ткацькому верстаті або послухати, як звучать музичні інструменти пізнього середньовіччя.

Застосування нових технологій дозволяє вирішувати також як проблему демонстрації погано збережених об‘єктів, так і їхньої інтерпретації в доступній для широкого загалу формі. Мова йде про справді революційний метод “часових рамок”, який дослідники ще називають “ненав‘язливою інтерпретацією”. У широкому розумінні маються на увазі численні технічні засоби, які дозволяють оживляти археологічні та етнографічні пам‘ятки. Таким чином, при мінімальних затратах є можливість відтворення ходу історичного розвитку територій, які зараз перебувають у складі іншої держави і знаходяться на значні відстані від самого музею.

Музей є центром просвіти та відпочинку, тому важливо робити акцент не стільки на ролі зберігачів об‘єктів та колекцій, скільки на питаннях комунікації й освіти. Даний музейний комплекс братиме участь в освітніх програмах, а що стосується зв‘язку з вищою школою, то його повною мірою можна розглядати як дослідну установу спеціалізованого типу.

Музей повинен слугувати інтересам людини, тому слід створити умови для організації викладацької та дослідницької діяльності, здійснення виховних і просвітницьких програм, проведення наукової роботи й експериментів. Організовуючи експозиції, слід використовувати всі засоби та методи, якими володіють освіта, техніка, наука, економіка, а також туризм, індустрія відпочинку та розваг.

В усьому світі музеї та пам‘ятки культури є невід’ємною та найважливішою складовою частиною туризму, одним з головних факторів туристичної привабливості країни. Їх не просто експонують, а й рекламують усіма можливими засобами. У нашій країні туризм, як правило, сам по собі, а музеї та пам‘ятки спадщини самі по собі (якщо не брати до уваги мінімальної державної опіки). Одним із кроків, які, на нашу думку, могли б подолати існуючі бар‘єри, є інформаційна підтримка музеями туристів. Мова йтиме про створення в Музейному комплексі візит-центру, де б відвідувач-турист зміг отримати вичерпну інформацію стосовно музеїв та пам‘яток культурної спадщини Львова й області (постійні експозиції та змінні виставки, години відвідування, вартість квитків тощо), туристичних маршрутів (куди їхати (йти), як їхати (йти), скільки на це потрібно часу, складність маршруту тощо). Доступ до Інтернету, можливість замовити перекладачів, гідів, отримати аудіогіди, матеріали-буклети, карти-схеми – далеко не повний перелік послуг, які може надавати такий візит-центр. Разом з тим через зворотній зв‘язок з відвідувачами (анкети, питальники тощо) музейники зможуть корегувати власну діяльність, пристосовуючи її до нових реалій та потреб.

Часто музеї приваблюють туристів із різних країн світу, але мало цікавлять місцевих жителів, особливо там, де так багато історико-культурних пам‘яток, як у Львові. Вихід із ситуації ми бачимо в розробленні освітніх і популярних програм (наприклад, спеціальна програма демонстрації експозиції для сліпих, відео-екскурсії для інвалідів, інтерактивні учбово-пізнавальні ігри на музейному матеріалі для дітей). Головною перевагою таких програм є спроможність живої та корисної взаємодії музею та відвідувачів, на яких вони розраховані.

Крім того, при самому музеї планується створити освітні школи та клуби, де всіх бажаючих у доступній формі ознайомлять з працею археологів, істориків, етнологів, реставраторів тощо та з історією пам‘яток. Турботою про відвідувачів має бути підготовка і випуск матеріалів інформаційного характеру (брошур, листівок, інформаційних листів). Для дітей доцільно буде організувати підготовчу і творчу майстерні.

Концептуальною вважаємо проблему дослідження, аналізу, пропагування та опіки над новими царинами культури переселенців та їхніх нащадків (творча індустрія, стиль життя, кулінарія, інтереси молоді, клубна культура, телебачення тощо). Наголошуємо, що загалом ці напрямки в більшості європейських країн розглядаються як безсумнівна частина культури, а в Україні їм не приділяється належна увага, більше того, їх не вважають культурою концептуально.

Вважаємо, що музей майбутнього, який ми будуємо, не повинен торкатися лише мертвих форм культури, того, що прийнято називати спадщиною. Власне те, що зараз є спадщиною, колись було живою культурою. Тому першочерговим є інвестування в сьогодення, створення середовища, в якому актуальна культура може процвітати. Без цього через кілька десятиліть у нас не буде спадщини.

На даний час у справі реалізації проекту створення у м. Винники Музейного комплексу історії, культури та побуту етнічних українців Надсяння, Лемківщини, Холмщини, Підляшшя з сектором історії української еміграції здійснено наступне:

-створено оргкомітет з метою будівництва Музейного комплексу;

-розроблено проектні пропозиції і концепцію;

-ТзОВ “Укрдизайнгруп” розроблено ескізний проект (загальна площа приміщень проектованого музею – 6830,0 м2);

-виготовлено робочий проект та робочу документацію (ДП “Львівський промбудпроект”);

-отримано державний акт на право постійного користування землею.

Сподіваємося, що у найближчому майбутньому розпочнеться зведення музейної будівлі та реалізація викладених вище завдань.

Напишіть відгук